ru ua

Есть предложения, замечания или пожелания? Свяжитесь с редакцией!
Мы обязательно ответим.

;
Теги: Відпустки .

Визначення відпусткового стажу працівників

Сезон відпусток у розпалі, тож бухгалтери отримали додаткове навантаження у вигляді розрахунків відпусткових працівникам. Ще й час до часу необхідно виплачувати компенсацію за невикористані відпустки працівникам, що звільняються. I тут постає запитання: скільки днів відпустки працівник заробив?

Перш ніж говорити про стаж роботи, який дає право на щорічну відпустку, наголосимо, що він застосовується не в усіх випадках. Стаття 9 Закону про відпустки чітко визначає випадки застосування цього стажу:

щорічна основна відпустка (ст. 6 Закону);

щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону);

щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону).

А ось додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону), надається щороку повної тривалості незалежно від того, чи відпрацював працівник у роботодавця цілий рік. Див. також лист Мінсоцполітики від 26.03.2018 р. №480/0/101-18/284 в «ДК» №19/2018.

Стаж роботи для щорічної основної відпустки

Щорічна основна відпустка надається тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, що відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 6 Закону про відпустки). Отже, обчислення відпусткового стажу починається з дня укладення з працівником трудового договору.

Перелічимо, який час враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, згідно зі ст. 9 Закону про відпустки.

1. Час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка.

Зверніть увагу!

У цьому випадку до відпусткового стажу зараховується лише час, коли працівник дійсно працював, тобто виконував свої трудові обов'язки, а не просто перебував у трудових відносинах.

2. Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Прикладом такої ситуації можуть бути працівники, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, яким під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток у роботодавців, у яких вони працювали на час призову (ст. 119 КЗпП).

Отже, час такої мобілізації чи військової служби наразі зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.

Те саме стосується працівників, яких поновлюють на роботі за рішенням суду. Такі працівники мають право на використання щорічної основної відпустки за весь час вимушеного прогулу, і весь період з дати незаконного звільнення до поновлення на роботі зараховується до відпусткового стажу.

3. Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога за державним соціальним страхуванням, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Отже, відпустка по вагітності та пологах (якщо за її період працівниці нараховувалася на підставі наданого листка непрацездатності допомога від ФСС) включається до відпусткового стажу. А ось відпустка для догляду за дитиною — ні.

Утім, якщо протягом відпустки по догляду за дитиною працівниця (чи працівник) працює в умовах неповного робочого дня, цей період зараховується до відпусткового стажу на щорічну основну відпустку (лист Мінпраці від 06.06.2007 р. №179/13/116-07).

4. Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), — до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» — до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

Отже, враховується до відпусткового стажу період перебування працівника у відпустці «за власний рахунок», тобто без збереження середнього заробітку (ст. 25 та ст. 26 Закону про відпустки). А ось прогули та неявки на роботу з нез'ясованих причин до відпусткового стажу не враховуються.

5. Час навчання з відривом від виробництва тривалістю менш ніж 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів.

6. Час навчання нових професій (спеціальностей) осіб, звільнених у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників.

Чи враховуються до відпусткового стажу вихідні працівника та загальнодержавні святкові й неробочі дні?

Стаття 9 Закону про відпустки про це мовчить. Тож якщо йти за буквою закону, то ці дні не повинні потрапляти до відпусткового стажу. Втім, у Мінсоцполітики власний погляд на це питання.

Зокрема, в листі від 27.03.2013 р. №321/13/84-13 (див. «ДК» №24/2013) розглядалося питання визначення кількості зароблених днів щорічної відпустки для сплати працівнику компенсації при звільненні. Наведемо приклад з цього листа.

У наведеному у листі випадку робочий рік, за який працівникові надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарні дні, починається з 14.05.2012 р. і закінчується датою звільнення з роботи 29.06.2012 р., тобто він відпрацював 45 календарних днів.

У цьому випадку тривалість днів щорічної основної відпустки пропорційно до відпрацьованого часу можна, на думку Мінсоцполітики, розрахувати таким чином:

1. Визначається кількість днів щорічної відпустки, які припадають на один календарний день без урахування святкових і неробочих днів загалом за рік:

24 к. д. відпустки : (366 - 10) = 0,0674 к. д.

2. Одержаний результат множиться на кількість календарних днів (без врахування святкових і неробочих днів), відпрацьованих працівником у робочому періоді з 14.05.2012 р. до 29.06.2012 р. включно:

0,0676 к. д. х 45 к. д. = 3,03 к. д.

Отже, фахівці Мінсоцполітики вважають, що вихідні дні до відпусткового стажу враховуються, а святкові та неробочі дні — ні.

З наведеного прикладу виходить, що на момент звільнення працівник мав право на 3 (з урахуванням математичних правил округлення) календарні дні щорічної основної відпустки. Якщо у розрахунку виходить, наприклад, 0,5 і більше десятих, це число округлюється до більшого цілого числа, тобто до 1 календарного дня.

Аналогічне роз'яснення Мінсоцполітики надавало і пізніше, у листі від 28.10.2016 р. №616/13/116-16 (див. «ДК» №49/2016).

Приклад 1 Працівника прийнято на роботу з 27.12.2017 р. Працівник за графіком відпусток іде у щорічну основну відпустку з 01.06.2018 р. Слід визначити, який відпустковий стаж матиме працівник станом на 01.06.2017 р.

Зробімо це за вищезгаданим алгоритмом: 24 к. д. : (365 к. д. - 11 св. д.) х (156 к. д. - 7 св. д.) ≈ 10 к. д.

Тож працівник станом на 01.06.2018 р. матиме відпусткового стажу 10 днів.

Приклад 2 Працівника прийнято на роботу 14.05.2018 р. Працівник звільняється 23.05.2018 р.

Чи має працівник відпустковий стаж для виплати йому компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки?

Рахуємо за вищезгаданим алгоритмом: 24 к. д. : (365 - 12 св. д.) х 7 ≈ 1.

Тож працівник має відпустковий стаж 1 день. I при звільненні відповідно до ст. 83 КЗпП та ст. 24 Закону про відпустки слід виплатити грошову компенсацію за невикористаний 1 день відпустки.

Стаж роботи для щорічних додаткових відпусток

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 Закону про відпустки), зараховуються:

1) час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;

2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Період збереження місця роботи та середнього заробітку, коли працівник не виконував роботи, які дають право на такі додаткові відпустки, до відпусткового стажу не враховується.

Це стосується й оплачуваних відпусток, і лікарняних, і мобілізованих працівників (лист Мін-праці від 27.01.2011 р. №14/13/116-11, лист Мінсоцполітики від 29.01.2016 р. №26/13/116-16).

Зверніть увагу!

Для зарахування дня роботи до відпусткового стажу працівник повинен працювати у шкідливих, важких умовах або в умовах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня. На цьому наголошувалося у листах Мінпраці від 24.05.2007 р. №154/13/116-07 та від 22.03.2010 р. №49/0/010/80-10.

Чи можна надати працівнику щорічну відпустку наперед?

Звісно, можна. КЗпП та Закон про відпустки цього не забороняють.

Натомість для новоприйнятих працівників встановлено гарантії користування відпусткою без обов'язкового відпрацювання за місцем роботи хоча б 12 місяців.

Так, зазвичай право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві (ст. 10 Закону про відпустки).

Також у частині 7 ст. 10 Закону про відпустки зазначено випадки, коли за бажанням працівника йому надаються щорічні відпустки повної тривалості і до настання шестимісячного терміну безперервної роботи. А саме:

1) особам віком до 18 років;

2) особам з інвалідністю;

3) жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;

4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

9) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Але навіть якщо працівник не належить до зазначених вище осіб, питання про надання працівнику відпустки до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи чи взагалі наперед вирішується за погодженням між працівником та роботодавцем.

Не слід забувати і про збереження за новим місцем роботи права на відпустку, зароблену за попереднім місцем роботи, — у разі якщо працівник був прийнятий на роботу за переведенням.

Нормативна база

  • КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
  • Закон про відпустки — Закон України від 15.11.96 р. №504/96-ВР «Про відпустки».

Галина КАЗНАЧЕЙ, «Дебет-Кредит»

«ДК» №22 від 28.05.2018

«ДК» №22 від 28.05.2018


The remote server returned an error: (404) Not Found.