(044) 391-51-92
ru ua

Есть предложения, замечания или пожелания? Свяжитесь с редакцией!
Мы обязательно ответим.

;

Екоподаток: нюанси нарахування та сплати

Держава має сприяти зменшенню шкідливих викидів підприємств та збільшенню фінансування витрат на покращення екологічного стану, адже збереження екології — збереження здорової нації. Таким проявом державного піклування є екологічний податок. У цьому матеріалі розглянемо нюанси нарахування та сплати такого податку у 2018 році.

Платники

Платниками екологічного податку відповідно до ст. 240 ПКУ є:

суб'єкти господарювання;

юридичні особи, які не здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність;

бюджетні установи;

громадські та інші підприємства, установи та організації;

постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників.

Такі суб'єкти повинні сплачувати екологічний податок (далі — екоподаток), якщо під час здійснення їхньої діяльності на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюватимуться:

— викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

— скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

— розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання);

— утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

— тимчасове зберігання радіоактивних відходів їхніми виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Екоподаток не сплачують:

1) суб'єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені), які:

— до останнього календарного дня (включно) звітного кварталу, в якому придбано джерело іонізуючого випромінювання, уклали договір щодо повернення відпрацьованого закритого джерела іонізуючого випромінювання за межі України до підприємства — виробника такого джерела;

— здійснюють поводження з радіоактивними відходами, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи, в частині діяльності, пов'язаної з такими відходами (п. 240.3 ПКУ);

2) державні спеціалізовані підприємства з поводження з радіоактивними відходами, основною діяльністю яких є зберігання, переробка та захоронення радіоактивних відходів, що перебувають у власності держави, а також дезактивація радіаційно забруднених об'єктів. Такі підприємства звільняються від сплати екоподатку за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їхніми виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк (п. 240.4 ПКУ);

3) суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину. Такі суб'єкти господарювання не платять екоподаток за розміщення відходів (п. 240.5 ПКУ).

Також не є платниками екологічного податку філії, відділення та інші відокремлені підрозділи у зв'язку з тим, що вони не мають статусу юридичної особи.

У разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами платниками екоподатку є підприємства (установи, організації), до складу яких входять такі філії, відділення та інші відокремлені підрозділи (див. роз'яснення з розділу 120.01 ЗIР).

Об'єкт і база оподаткування

Об'єктом та базою оподаткування екоподатком є обсяги та види (класи, категорії) (п. 242.1 ПКУ):

— забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

— забруднюючих речовин, що скидаються безпосередньо у водні об'єкти;

— розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання;

— радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їхніми виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк;

— електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).

Повідомлення про відсутність об'єкта оподаткування

Суб'єкти господарювання, які є платниками екологічного податку, але з початку звітного року не планують здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, повинні скласти заяву довільної форми про відсутність у них у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку та повідомити про це у відповідні контролюючі органи за місцем розташування джерел забруднення не пізніше граничного терміну подання податкової декларації за I квартал звітного року (п. 250.9 ПКУ). У 2018 році — до 10 травня.

Зверніть увагу!

У разі якщо суб'єкти господарювання, у тому числі новоутворені, не мають об'єктів обчислення екологічного податку, вони не повинні подавати до відповідних контролюючих органів заяву про відсутність у них у звітному році таких об'єктів.

В іншому випадку платник податків зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до ст. 250 ПКУ (див. роз'яснення з розділу 120.05 ЗIР).

Ставки

Ставки екоподатку визначено у ПКУ окремо за:

— викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (ст. 243 ПКУ);

Зверніть увагу!

З 1 січня 2018 року діють нові ставки екологічного податку, які необхідно застосовувати для визначення податкових зобов'язань, що виникли з 1 січня 2018 року (додатково див. лист ДФСУ від 05.01.2018 р. №466/7/99-99-12 -03-04-17).

— скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти (ст. 245 ПКУ);

— розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах (ст. 246 ПКУ);

— утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) (ст. 247 ПКУ);

— тимчасове зберігання радіоактивних відходів їхніми виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк (ст. 248 ПКУ).

Дозвіл на здійснення скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти

Видача дозволів на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Порядку №321.

Спеціальне водокористування

Спеціальне водокористування — це забір водокористувачами води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин зі зворотними водами із застосуванням каналів.

Стаття 48 Водного кодексу України

Дозволи на спецводокористування видаються територіальними органами Держводагентства, а в разі використання води водних об'єктів у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, — Держводагентством (п. 2 Порядку №321).

Дозволи видаються на підставі заяви водокористувача. До заяви додаються такі документи:

— обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування та водовідведення;

— опис і схема місць забору води і скидання зворотних вод;

— нормативи гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин у водні об'єкти із зворотними водами (з розрахунками на кожен випуск (скидання) окремо);

— затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (для підприємств і організацій житлово-комунального господарства, суб'єктів господарювання, що надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення);

— копія правовстановлюючих документів на водні об'єкти (для орендарів водних об'єктів) (п. 3 Порядку №321).

Дозвіл на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря

Для здійснення діяльності суб'єктом господарювання, внаслідок якої виробляються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, необхідно отримати спеціальний дозвіл на здійснення викидів (ч. 5, 6 ст. 11 Закону №2707).

Відповідно до ст. 11 Закону №2707, стаціонарні джерела, які здійснюють шкідливі викиди в атмосферу, діляться на три групи:

— перша група — об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне обладнання, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи управління;

— друга група — об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи управління;

— третя група — об'єкти, що не належать до першої та другої груп.

Суб'єкту господарювання, об'єкт якого розташований на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, спецдозвіл на викиди видається безпосередньо Мінприроди після узгодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Термін дії дозволу — 7 років (ст. 11 Закону №2707).

Для розробки документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, суб'єкт господарювання може залучити установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розробку цих документів.

Після отримання дозволу на викиди стаціонарними джерелами забруднення суб'єкти господарювання повинні дотримуватися встановлених у них обсягів викидів.

За порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів передбачена адміністративна відповідальність (ст. 78 КУпАП).

Розрахунок податкового зобов'язання екоподатку за викиди в атмосферне повітря

Суми податкових зобов'язань з екоподатку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою, наведеною у п. 249.3 ПКУ.

Обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктами господарювання обгрунтовуються в документах, які є невід'ємною частиною заяви на отримання дозволу (лист ДФСУ від 16.03.2016 р. №9027/7/99-99-15-04-02-17).

Тобто обсяги викидів для розрахунку податкових зобов'язань наводяться не в самому дозволі, а в документах, які подавалися разом із заявою на його отримання.

Ставки екоподатку за кожну забруднюючу речовину наведено у ст. 243 ПКУ. Для правильного вибору ставки необхідно скористатися алгоритмом, наведеним у листі ДФСУ від 16.03.2016 р. №9027/7/99-99-15-04-02-17.

Розрахунок податкових зобов'язань за скиди у водні об'єкти

Суб'єкт господарювання, під час діяльності якого виникають обсяги води, що містять забруднюючі речовини, але який не має безпосереднього доступу до водного об'єкта, користується послугою з водовідведення, що надається платником екологічного податку, який має можливість безпосереднього скидання забруднюючих речовин у водний об'єкт.

При цьому до розрахунку вартості послуги з водовідведення включаються, в тому числі, і сплачені податки і збори, зокрема екоподаток, який підлягає сплаті в частині наданої послуги за обсяги та види забруднюючих речовин, передані споживачем послуги в систему водовідведення з метою скидання у водний об'єкт (лист ДФСУ від 19.02.2016 р. №3723/6/99-99-15-04-01-15).

Суми податкових зобов'язань з екоподатку за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів скидів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів за формулою, наведеною у п. 249.5 ПКУ.

Ставки екоподатку за кожну забруднюючу речовину наведено у ст. 245 ПКУ. Вони диференційовані за величиною гранично допустимої концентрації забруднюючої речовини (далі — ГДК).

Алгоритм вибору ставки

Для правильного вибору ставки необхідно скористатися таким алгоритмом:

1) якщо здійснюються скиди забруднюючих речовин, які наведено в обмеженому переліку забруднюючих речовин у п. 245.1 ПКУ, то ставки екоподатку слід брати з п. 245.1 ПКУ;

2) якщо здійснюються скиди забруднюючих речовин, які не увійшли до п. 245.1 ПКУ і на які встановлені ГДК або орієнтовно безпечний рівень впливу, податкові зобов'язання обчислюються за ставками, передбаченими п. 245.2 ПКУ;

3) якщо здійснюються скиди забруднюючих речовин, на які не встановлені ГДК або орієнтовно безпечний рівень впливу, то згідно з п. 245.3 ПКУ податкові зобов'язання обчислюють за ставками податку за найменшою величиною ГДК, передбаченою п. 245.2 ПКУ.

Розрахунок податкових зобов'язань за розміщення відходів

Суб'єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів, у тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), до їх передачі на утилізацію і поховання не є платниками екологічного податку за умови наявності у них договору на видалення та утилізацію відходів з суб'єктами господарювання (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо) (див. роз'яснення з розділу 120.03 ЗIР).

Об'єктом оподаткування екоподатком є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання (пп. 242.1.3 ПКУ).

Суми податкових зобов'язань з екоподатку за розміщення відходів обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів за формулою, наведеною у п. 249.6 ПКУ.

На замітку!

Суб'єкти господарювання, у яких у процесі діяльності утворюються відходи, повинні вести первинний облік відходів за типовою формою №1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» (наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 р. №342 «Про затвердження типової форми первинної облікової документації №1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Iнструкції щодо її заповнення»).

Ставки податку за розміщення відходів наведено у ст. 246 ПКУ. Ставки податку за розміщення окремих видів надзвичайно небезпечних відходів наведено в п. 246.1 ПКУ.

Ставки податку за розміщення відходів залежно від класу небезпеки (I, II, III, IV) і рівня небезпеки відходів наведено в п. 246.2 ПКУ.

За розміщення відходів, на які не встановлено клас небезпеки, застосовується ставка податку, встановлена за розміщення відходів I класу небезпеки (п. 246.3 ПКУ).

Якщо суб'єкт господарювання не може визначити клас небезпеки, то необхідно звернутися за відповідними роз'ясненнями до уповноважених органів. В іншому випадку потрібно застосовувати ставку податку, встановлену за розміщення відходів I класу небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (додатково див. лист ДФСУ від 23.05.2016 р. №11376/10/26-15-12-03-18).

Застосування коригувальних коефіцієнтів:

— за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку (пп. 246.1 — 246.3 ПКУ) збільшуються в 3 рази (п. 246.4 ПКУ);

— за розміщення відходів у межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від нього застосовується коефіцієнт 3. Якщо ж відстань від місця розміщення відходів до населеного пункту становить від 3 км і більше, то до ставки екоподатку застосовується коефіцієнт 1 (п. 246.5 ПКУ).

У разі перевищення платником податку затверджених лімітів на утворення та розміщення відходів чи в разі їх відсутності розмір екологічного податку не збільшується (див. роз'яснення з розділу 120.04 ЗIР).

Зверніть увагу!

При заповненні декларації слід звернути увагу на те, що:

— декларація складається окремо за кожен квартал (не наростаючим підсумком);

— у декларації відображаються загальні суми податкових зобов'язань за відповідний період щодо кожного джерела (об'єкта) забруднення;

— у декларації заповнюються всі рядки усіх розділів з урахуванням приміток. У разі відсутності значення відповідний рядок не заповнюється;

— вартісні показники декларації та додатків до неї заповнюються у гривнях з копійками з округленням до двох знаків після коми;

— разом з декларацією подаються тільки ті додатки, в яких зроблено розрахунок податкових зобов'язань та дані з яких перенесено до декларації.

Звітність

Базовий податковий (звітний) період з екологічного податку — календарний квартал (п. 250.1 ПКУ).

Відповідно до п. 250.2 ПКУ платники податку складають податкові декларації та подають їх до контролюючих органів протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу.

Екоподаток сплачується протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (п. 250.2 ПКУ).

Якщо останній день строку подання екозвітності припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 49.20 ПКУ).

Тож останній день подання податкової декларації з екологічного податку за I квартал 2018 року — 10 травня 2018 р.

Звітність з екологічного податку складається з:

— податкової декларації екологічного податку, у якій відображаються загальні суми податкових зобов'язань за відповідний період щодо кожного виду забруднення;

— шести додатків до декларації. У додатках здійснюється розрахунок податкових зобов'язань за відповідним видом об'єкта оподаткування.

У складі звітності з екоподатку за кожний звітний період подається декларація і тільки ті додатки до неї, в яких здійснюється розрахунок податкових зобов'язань. Такі додатки є її невід'ємною частиною. Додатки, в яких розрахунок податкових зобов'язань не здійснюється, не подаються.

Декларація та додатки до неї заповнюються і подаються за кожен квартал окремо, без наростаючого підсумку.

У загальному випадку звітність з екоподатку подається:

— за викиди в атмосферне повітря, скиди у водні об'єкти, розміщення відходів — за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів (пп. 250.2.1 ПКУ);

— за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк — за місцем перебування платника на податковому обліку в контролюючих органах (пп. 250.2.3 ПКУ).

Якщо місце подання декларації не збігається з місцем перебування платника на податковому обліку, то до контролюючого органу, в якому такий платник перебуває на обліку, подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, копія декларації (п. 250.8 ПКУ).

Якщо платник податку має кілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів:

— розташованих на території різних населених пунктів (коди КОАТУУ різні), — декларація подається окремо щодо кожного об'єкта забруднення до відповідного контролюючого органу за місцем розташування таких джерел забруднення (пп. 250.10.1 ПКУ). Податківці у листі від 15.02.2016 р. №5161/7/99-99-15-04-02-17 рекомендують платникам подавати одну декларацію, до якої долучати необхідну кількість окремих додатків щодо кожного об'єкта оподаткування (за кожним кодом КОАТУУ).

— розташованих у межах одного населеного пункту (код КОАТУУ один і той же), — одна декларація щодо всіх об'єктів забруднення до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням джерел забруднення, при цьому щодо кожного об'єкта забруднення складаються окремі додатки (пп. 250.10.2 ПКУ);

— розташованих у різних районах на території міста з районним поділом, — одна декларація за місцем податкового обліку платника за всіма джерелами забруднення (зазначається код КОАТУУ міської ради за місцем перебування платника податку на податковому обліку), при цьому щодо кожного джерела забруднення складаються окремі додатки (пп. 250.10.3 ПКУ). Додатково див. роз'яснення з розділу 120.05 ЗIР.

Під час заповнення додатків зверніть увагу, що у головній частині додатка у клітинці «Порядковий номер податкової декларації» проставляється такий же номер, який наведено в аналогічній клітинці самої звітної декларації. У клітинці «Розрахунок №» проставляється порядковий номер самого додатка.

Наприклад, якщо разом з однією декларацією за I квартал (порядковий номер 1) подаєте два додатки, то у клітинці «Порядковий номер податкової декларації» додатків необхідно поставити номер «1», а у клітинках «Розрахунок №» — номери «1» і «2» (роз'яснення з розділу 120.05 ЗIР).

Також зверніть увагу, що уточнення податкових зобов'язань з екоподатку відбувається за формою, що діє на момент подання уточнюючого розрахунку. Тобто нині для уточнення податкових зобов'язань необхідно використовувати чинну форму декларації.

Якщо після подання декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи не застосовуються.

Нормативна база

  • ВКУ — Водний кодекс України від 06.06.95 р. №213/95-ВР.
  • КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.
  • ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
  • Закон №2707 — Закон України від 16.10.92 р. №2707-XII «Про охорону атмосферного повітря».
  • Порядок №321 — Порядок видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою КМУ від 13.03.2002 р. №321.

Емма ЗАБЕРЕЖНА, експерт-консультант з питань оподаткування

«ДК» №19 від 07.05.2018

«ДК» №19 від 07.05.2018


The remote server returned an error: (404) Not Found.